Відділ аспірантури та докторантури

Відділ аспірантури та докторантури при Інституті проблем національної безпеки РНБО України є фор­мою під­го­тов­­ки наукових кадрів вищої кваліфікації для власних потреб Інституту і по­­треб Ради національної безпеки і оборони України. Його метою є задоволення потреб суб’єктів національної безпеки у фахівцях вищої кваліфікації згідно з вимогами Указу Президента України “Про Інститут проблем національної безпеки” від 03.12.2003 р. №1396/2003, Постанови Кабінету Міністрів України “Про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів” від 01.03.1999 р. №309 та Розпорядження Секретаря РНБО України “Про планування науково-дослідних робіт у сфері національної безпеки і оборони України” від 06.05.2006 р. № 50/2006. 

В своїй діяльності аспірантура керується постановою Ка­бінету Міністрів Ук­­­раїни від 1 березня 1999 р. № 309 “Про зат­вердження Положення про підготовку на­­­уково-педагогічних і нау­кових кадрів”, постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1999 р. № 1880 “Про стипендіальне забезпе­чення студентів, учнів, слу­­хачів нав­чаль­­них закладів, а також аспірантів і докторантів”, постановою Ка­бі­не­­ту Мі­ніст­рів України від 28 червня 1997 р. № 644 “Про затвердження Порядку при­­судження на­укових ступенів і присвоєння вчених звань”, наказу ВАК України від 10 червня 1999 р. № 288 “Про затвердження переліку спеціаль­ностей, за якими про­­водиться за­хист дисертацій на здобуття науко­вих ступенів кандидата і доктора на­­ук, при­суд­жен­ня наукових сту­пенів і присвоєння вчених звань”, а також іншими по­ложеннями чин­­ного за­ко­нодавства України, наказами Міністерства освіти і нау­ки України, ін­с­т­рук­­ціями ВАК України, статутом Інституту проблем національної безпеки РНБО України

ПРАВИЛА ТА УМОВИ ПІДГОТОВКИ АСПІРАНТІВ 

 Підготовка аспірантів здійснюється з відривом від ви­роб­ницт­ва і без від­ри­­ву від ви­роб­ницт­ва з таких спеціальностей:

технічні науки: 21.06.01 – екологічна безпека;

технічні науки: 21.05.01 - інформаційна безпека держави.

 До аспірантури на конкурсній основі приймаються особи, які мають ви­щу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра.

 Підготовка аспірантів здійснюється на під­ставі контрактів, які ук­ла­да­ю­ть­ся між Інститутом та вступниками до аспірантури.

Підготовка в аспірантурі здійснюється за рахунок:

     – коштів загального фонду Державного бюджету та відповідно до Програми 6501040 «Підготовка науково-педагогічних та наукових кадрів у сфері національної безпеки»;

– коштів юридичних та фізичних осіб - на умовах контракту.

ПАСПОРТ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

21.06.01 – екологічна безпека (технічні науки)

І. Формула спеціальності:

Розроблення екологічного моніторингу та технічних засобів контролю за станом довкілля, теоретичних основ та обґрунтування оцінок екологічного ризику, пошук і створення за їх допомогою оптимальних форм управління екологічною безпекою. Вивчення й обґрунтування ступеня відповідності наявних або прогнозованих екологічних умов завданням збереження здоров’я людини, забезпечення сталого соціально-економічного розвитку та потенціалу держави, збереження й відновлення навколишнього середовища.

Техногенна безпека держави є складовою частиною екологічної безпеки за кінцевим результатом впливу на навколишнє середовище.

ІІ. Напрямки досліджень:

·                    Обґрунтування теоретичних основ оцінок техногенного ризику, розроблення та пошук за їх допомогою оптимальних форм управління екологічною безпекою.

·                    Розроблення наукових методів дослідження комплексної оцінки та прогнозування впливу техногенного забруднення на навколишнє середовище й людину.

·                    Удосконалення наявних, створення нових, екологічно безпечних технологічних процесів та устаткування, що забезпечують раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на довкілля. Екологічний аудит, екологічний менеджмент.

·                    Вивчення екологічної обстановки навколо атомних, теплових електростанцій, гірничовидобувних підприємств, інших небезпечних об’єктів; обґрунтування й здійснення заходів для поліпшення цієї обстановки.

·                    Розроблення систем екологічного моніторингу й техногенно-екологічної безпеки регіонів, окремих екосистем. Заходи стабілізації та поліпшення стану довкілля.

·                    Обґрунтування наукових засад безпечного видобування, зберігання, технологій переробки, транспортування, захоронення, знешкодження радіоактивних та інших шкідливих речовин. Розроблення, вдосконалення методів контролю та заходів захисту від радіоактивних та інших шкідливих речовин.

·                    Дослідження впливу техногенно небезпечних об’єктів на навколишнє середовище, обґрунтування теоретичних і практичних засад виведення їх із експлуатації.

·                    Розрахунки та наукове обґрунтування допустимих рівнів впливу техногенної діяльності на споруди різного призначення, створення умов надійної безпеки життя та діяльності людини, враховуючи критичні ситуації, що можуть виникати під час техногенних аварій чи природних катастроф. Наукове обґрунтування та розроблення оптимальної структури розміщення техногенно безпечних та ліквідації техногенно небезпечних об’єктів на території України.

ІІІ. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені:
технічні науки.

ПАСПОРТ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

21.05.01 - інформаційна безпека держави (технічні науки)

Затверджено
президією ВАК України
11.10.2000 р., протокол № 9-10/8-т

I. Формула спеціальності:

Інформаційна безпека держави - галузь науки, яка досліджує проблеми забезпечення інформаційної безпеки національних інтересів України, вивчає і обґрунтовує форми та методи захисту людини, суспільства й держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в інформаційній сфері, а також шляхи підвищення ефективності функціонування інформаційних систем держави в сучасних умовах.

II. Напрями досліджень:

1. Зовнішні й внутрішні загрози інформаційній безпеці України, методологічні та організаційно-технічні основи забезпечення інформаційної безпеки держави у різноманітних умовах світового розвитку (глобалізації інформаційних процесів, функціонування світових інформаційних мереж, входження України до світового інформаційного простору та інформаційної експансії з боку інших держав тощо).

2. Концептуальні та науково-методичні основи формування державної політики у сфері інформаційної безпеки. Оцінка ефективності побудови науково-методичного апарату та функціонування системи інформаційної безпеки України та її основних елементів. Розробка науково-методичних основ, технологій та інструментальних засобів аналізу, прогнозування й інформаційно-аналітичної підтримки процесів прийняття рішень щодо забезпечення інформаційної безпеки України.

3. Удосконалення інформаційного забезпечення громадян, підприємств, установ і організацій, розробка ефективних методів, засобів та режимів отримання, зберігання, використання і розповсюдження суспільно значущої інформації. Розробка концептуальних напрямів, організаційно-технічних підходів та заходів, покликаних попереджувати пошкодження інформаційних ресурсів людини, суспільства та держави.

4. Обґрунтування напрямів, форм і засобів інформаційної діяльності держави, спрямованої на розвиток громадянської свідомості, поширення національних культурно-духовних цінностей, запобігання негативним інформаційним впливам на індивідуальну, групову та суспільну свідомість, захист від ворожої або недружньої пропаганди. Науково-методичні засади і технології захисту людини, суспільства й держави від негативних наслідків інформаційно-психологічного та інформаційно-енергетичного впливу. Науково-методичний супровід процесу трансформації інформаційних відношень в умовах переходу до ринкової економіки з метою забезпечення інформаційної безпеки України.

5. Методологічні, технологічні, технічні та організаційні основи розвитку інфраструктури єдиного інформаційного простору України. Шляхи підвищення ефективності використання національних інформаційних ресурсів, інфраструктури та ринку інформаційних послуг в інтересах забезпечення національної безпеки України, прогресивного розвитку суспільства й держави.

6. Науково-методичне забезпечення функціонування системи інформаційної безпеки держави. Рівні захищеності інформаційних систем. Розробка моделей загроз, критеріїв та показників оцінки уразливості інформаційних систем і мереж, дослідження джерел загроз. Розробка методик та інструментарію оцінки стану інформаційної безпеки як складової національної безпеки України.

III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові cтупені:
технічні науки.